земельне семінар

of 11
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information Report
Category:

Graphics & Design

Published:

Views: 16 | Pages: 11

Extension: PDF | Download: 0

Share
Description
земельне семінар
Tags
Transcript
  Земельне право в правовій системі України   1.   Юридична природа земельного права України.  2.   Принципи земельного права України.  3.   Методи в земельному праві України.  4.   Система і структура земельного права України.  5.   Співвідношення і взаємодія земельного права з іншими галузями правовоїсистеми.   Предмет земельного права та його особливості   Земельні відносини являють собою самостійний вид суспільних відносин іхарактеризуються істотними особливостями, які зумовлені предметом врегулювання —    використанням та охороною земельних ресурсів країни. Відповідно до ст. 14 КонституціїУкраїни земля є основним національним багатством, що перебуває під особливоюохороною держави. Це конституційне положення закріплено і в новому Земельномукодексі України, прийнятому 25 жовтня 2001 р. та введеному в дію з 1 січня 2002 р. Вономає принципово важливе значення для врегулювання земельних відносин.   Термін “земля” можна розглядати в різних аспектах: як об'єкт природного походження,планета, земна куля, частина космічної системи тощо. Як земна куля (планета) Землявиступає об'єктом правового регулювання міжнародного права. Землю можна також розглядати як середовище проживання людини і суспільства, що охоплює земну іповітряну оболонку земної кулі, її надра, поверхню і ландшафт, тваринний і рослиннийсвіт. У цьому значенні земля є об'єктом правового регулювання (наприклад, екологічногоправа).   Зовсім в іншому значенні земля виступає як об'єкт правового регулювання у земельномуправі. В ньому під терміном “земля” розуміється частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим шаром, у межах території, на якупоширюється суверенітет держави. Землі в такому значенні притаманні унікальнівластивості, що використовуються людиною і суспільством.   Характерними рисами землі   як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість упросторі, локальність за місцем розташування і нерухомість.   Однією з найважливіших характеристик землі як засобу виробництва є її ґрунтовахарактеристика, адже тому що земля має унікальну властивість —     родючість. Саме томуземлі належить особлива роль у сфері сільськогосподарського та лісогосподарськоговиробництва.   Згідно зі ст. 2 ЗК України земельні відносини —    це суспільні відносини щодо володіння,користування і розпорядження землею. Вони виникають між державою, її органами,органами місцевого самоврядування, юридичними особами та громадянами і становлятьпредмет земельного права. Формою земельного права є приписи нормативних актів, що регулюють весь комплекс земельних відносин. їх прийнято називати земельнимзаконодавством.   Земельне право як галузь права відрізняється від земельного законодавства тим, що воно регулює переважно однорідні відносини. Земельне законодавство регулює пов'язані зними різнорідні суспільні відносини, зокрема управлінські, фінансові.   Земельне право включає лише ті компоненти правового режиму земель, якібезпосередньо пов'язані із земною поверхнею, її родючим шаром. Тому гірничі, лісові,водні, фауністичні та інші відносини, що мають специфічні риси і властивості тастановлять у вітчизняній правовій системі самостійні правові угруповання, розглядаютьсятією мірою, в якій це необхідно для аналізу земельних відносин та визначення поняттяземельного права.   Суто гірничі, водні, лісові, фауністичні та інші природно -  ресурсні відносини регулюються спеціальним законодавством, тому на них безпосередньо не поширюєтьсяземельне законодавство. Більше того, згідно зі ст. 4 ЗК України завданням земельного  законодавства є регулювання саме земельних відносин з метою забезпечення права наземлю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, раціональноговикористання та охорони земель. З цього випливає, що предмет земельного права охоплюєлише земельні відносини.   Разом з тим, відповідно до ст. З ЗК України земельні відносини, що виникають під часвикористання надр, лісів, вод, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно - правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.У таких випадках йдеться про земельно - правові норми, що були включені до відповіднихприродно -  ресурсних кодексів та законів (Кодекс про надра, Лісовий кодекс. Воднийкодекс, закони про інші природні ресурси) в період дії попереднього   Земельного кодексу. Якщо ці норми суперечитимуть вимогам нового Земельного кодексу, то слід керуватисяприписами цього Кодексу, який має певний пріоритет над іншими кодифікованими тазвичайними актами природно -  ресурсного законодавства.   Для існування самостійної галузі в системі права необхідна наявність: предметаправового регулювання, методів його регулювання, джерел права та заінтересованостісуспільства у виділенні відповідної галузі права як самостійної правової єдності.   Про закономірні процеси становлення нових напрямів у правовій системі свідчать такожфундаментальні пошуки з цієї проблематики, встановлення особливих правових режимівпри врегулюванні відповідних груп суспільних відносин. Тому норми, що регламентуютьгірничі, водні, лісові та інші відносини, за своїм змістом істотно відрізняються від норм,покликаних регулювати земельні відносини. Земельне, водне, лісове та гірниче правотрадиційно визнавалися відомими вченими як відокремлені галузі з їх достатнімобґрунтуванням.   Про самостійність галузі права свідчить наявність спеціального, особливого предметаправового регулювання. Предметом земельного права, як і будь - якої іншої галузі права, єпевне коло суспільних відносин, врегульованих нормами даної правової галузі. Длявизнання цих відносини предметом окремої галузі права об'єктивно необхідні специфічніознаки, які відрізняють їх від інших суспільних відносин, урегульованих нормами права.   Аналіз норм земельного права дає підстави стверджувати, що регулювання земельнихвідносин грунтується на: поєднанні врегулювання використання землі як природного ресурсу, територіального базису та основного засобу виробництва; різноманітті формвласності на землю та інші природні ресурси; достатності повноважень органів державноївлади та органів місцевого самоврядування щодо врегулювання земельних відносин насвоїх територіях; визнанні рівності учасників земельних відносин у здійсненні захистусвоїх прав на землю; державному управлінні використанням та охороною земельних ресурсів незалежно від форм власності та інших прав на землю.   У сучасному земельному законодавстві є норми, що регулюють відносини, які маютьцивільно - правовий характер: угоди (правочини) щодо земельних ділянок, спадкування,відшкодування збитків тощо. Ці відносин регулюються нормами цивільногозаконодавства, лише якщо вони не врегульовані земельно - правовими нормами. Томуцивільно - правові норми є додатковими, субсидіарними для врегулювання земельнихвідносин.   У чинному земельному законодавстві є чимало адміністративно - правових норм. Вонистосуються управління і контролю у галузі використання та охорони земельних ресурсів,здійснення землевпорядкування та ведення земельного кадастру. Проте адміністративно - правові норми в земельному законодавстві мають спеціальне призначення, пов'язане ізземельними відносинами. Це надає їм земельно - правового змісту, у зв'язку з чим їх неможна віднести до суто адміністративно - правових відносин.   Земля стає предметом земельних відносин у зв'язку з привласненням її продуктів івикористанням її корисних властивостей. При цьому вона залишається об'єктом природи.Особливості земельних відносин полягають у тому, що їх виникнення і розвиток  безпосередньо пов'язані з об'єктивними закономірностями розвитку людськогосуспільства і суспільного виробництва. Таким чином, предметом земельного права єсуспільні відносини, зумовлені особливими властивостями землі як об'єкта суспільнихвідносин у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права.   Земельне право виходить з певної кількості суб'єктів права власності на землю та видівправ на земельні ділянки, регулює поведінку суб'єктів земельних прав, пов'язаних з раціональним використанням землі та її охороною. Земельно - правові нормивстановлюють порядок діяльності державних та інших органів щодо організації раціонального використання та охорони земель, а також захищають конституційні правата інтереси громадян та юридичних осіб, які пов'язані з використанням земельних діляноку всіх сферах життєдіяльності суспільства. Все вищевикладе - не дає підстави для   висновкупро те, що земельне право є самостійною галуззю права, яке являє собою системуправових норм, що регулюють земельні відносини з метою забезпечення раціональноговикористання земель, охорони їх від негативного впливу, захисту прав громадян таюридичних осіб на землю та додержання встановленого правопорядку в галузі земельнихвідносин.  1.   Принципи земельного права   В основі правового регулювання земельних відносин лежать принципи, яківідображають характер і тенденції розвитку всього змісту земельного права. Принципамиправа прийнято вважати головні положення та основні ідеї, які характеризуютьсяуніверсальністю, загальною значимістю, вищою імперативністю та відображають істотніположення права. Принципи земельного права реалізуються шляхом відтворенняосновних положень у земельному законодавстві, які пронизують його систему тавдосконалюються разом з їх розвитком. Виходячи з цього принципи земельного праваподіляють на конституційні, загальні та спеціальні.   Конституційні принципи є універсальними і   властивими усім галузям вітчизняногоправа. Загальні принципи є результатом відтворення конституційних принципів права.Конституційні та загальні принципи відображаються в земельному законодавстві,набуваючи характеру і змісту спеціальних земельно - правових принципів. Тому наявнийвзаємозв'язок конституційних, загальних та спеціальних принципів. Проте особливийінтерес тут становлять спеціальні принципи земельного права.   Відомо, що земельне законодавство базується на принципах: поєднання особливостейвикористання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобувиробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб,територіальних громад та держави; невтручання держави у здійснення громадянами,юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння,користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій правна землю; пріоритет вимог екологічної безпеки. Наведені принципи земельного правазакріплено у ст. 5 чинного ЗК України. На жаль, у змісті зазначеної норми середпринципів земельного права не знайшли відображення такі його принципові базові засади,як першочергове забезпечення прав на   землі громадян України; поєднання публічних таприватних інтересів у землекористуванні; пріоритетність правового режиму земельсільськогосподарського призначення; посилена охорона ґрунтів тощо.   Система спеціальних принципів ґрунтується на структурній організації системиземельного права. Під спеціальними принципами земельного права слід розумітизакріплені чинним земельним законодавством основні керівні засади, які виражаютьсутність норм земельного права та головні напрями в галузі правового регулюваннясуспільних відносин, пов'язаних з раціональним використанням та ефективною охороноюземельних ресурсів. Такі керівні засади та головні напрями регулювання земельнихвідносин закріплені у багатьох нормах земельного законодавства, але найважливіші з нихвиділяють особливо.      Принцип цільового і раціонального використання земель пронизує зміст усіх інститутівземельного права. Цільове призначення земель —    це встановлені законодавством порядок,умови та межі експлуатації (використання) земель для конкретних цілей відповідно докатегорій земель, які мають особливий правовий режим.   Суть раціонального використання земель полягає в забезпеченні водночас ефективноговикористання земель та їх охорони. Законодавством встановлено спеціальні вимоги зметою збереження ґрунтової родючості земель, підвищення їх врожайності, забезпеченнязбереження і відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і придбанихякостей землі. Земельно - правові норми передбачають певні вимоги щодо розміщенняпромислових і будівельних об'єктів, запобігання негативному впливу на стан земель танавколишнє середовище тощо. Наведені заходи істотно впливають на стан забезпеченняцільового і раціонального використання земельних ресурсів та реалізації цього принципу.   Принцип встановлення особливого правового режиму земель відповідних категорійбезпосередньо передбачений у ч. 2 ст. 18 ЗК України.   Під правовим режимом земель слід розуміти встановлений правовими нормами порядокта умови використання земель всіх категорій за цільовим   призначенням, забезпечення йохорону прав власників землі та землекористувачів, здійснення державного управлінняземельним фондом та контролю за використанням землі, додержанням вимог земельногозаконодавства, ведення земельного кадастру, проведення землеустрою та здійсненняземельного моніторингу, внесення плати за землю і застосування заходів заохочення завикористання земельних ресурсів та мір юридичної відповідальності за порушенняземельного законодавства.   Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель та їх охоронибазується на пріоритетності розвитку правового регулювання земельсільськогосподарського призначення. Це означає, що землі, придатні для потребсільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарськоговикористання. Для несільсько - господарських потреб мають надаватися землі, не придатнідля ведення сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.Враховуючи обмежену кількість та особливу якість сільськогосподарських земель, такізаходи є обґрунтованими й випливають зі змісту пріоритетності використання земель длясільськогосподарських потреб. Земельне законодавство також встановлює спеціальнівимоги щодо охорони земель сільськогосподарського призначення з введенням стандартіві нормативів охорони земель та відтворення родючості ґрунтів.   Принцип здійснення контролю за використанням та охороною земель полягає внаявності спеціальних організаційно - правових засобів, за допомогою яких здійснюєтьсяконтроль за використанням та охороною земельних ресурсів. Державний контроль завикористанням та охороною земель здійснюють уповноважені органи виконавчої влади зпитань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель —    спеціально уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів.   Поряд з державним контролем за використанням та охороною земель здійснюєтьсясамоврядний та громадський контроль у цій сфері. Самоврядний контроль завикористанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні таобласні ради. Громадський земельний контроль покладено на громадських інспекторів, якіпризначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на основіположення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.   Принцип платності використання земель був запроваджений Законом України “Проплату за землю” від 3 липня 1992 р., який діє у редакції від 19 вересня 1996 р..   Принцип забезпечення захисту прав юридичних осіб та громадян на землю закріпленийу багатьох нормах земельного законодавства і передбачає такі спеціальні способи їхзахисту: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушенняправ, і запобігання вчиненню Дій, що порушують права або створюють небезпеку  порушення прав;   визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органіввиконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіянихзбитків, а також інші способи, передбачені законом.   Методи регулювання земельних відносин   Земельне право як самостійна галузь права у правовій системі України має свої методи регулювання земельних відносин. Вони являють собою відповідні характерові земельнихвідносин способи та засоби впливу на учасників цих відносин. Методи правового регулювання земельних відносин складаються зі встановлених земельно - правовиминормами прав та обов'язків учасників зазначених відносин і застосування до нихвідповідних заходів. Особливості земельних відносин відображені у специфічномупоєднанні методів правового регулювання даної сфери суспільних відносин. При цьомузавданням правового регулювання є забезпечення певної поведінки учасників земельнихвідносин. Сутність такого правового регулювання полягає в офіційному виданні тазастосуванні правових норм, які закріплюють моделі поведінки суб'єктів земельнихвідносин.   У юридичній літературі виділяють властивий публічному праву метод імперативноговпливу, за допомогою обов'язкових до виконання розпоряджень і заборон та методдиспозитивний, який визначає лише межі поведінки учасників відповідних відносин, щодає їм можливість вільно і самостійно регулювати свої стосунки у встановленому обсязі. Зточки зору загальної теорії права, земельному праву, враховуючи розгалужену сукупністьправових норм, притаманні обидва методи правового регулювання.   Імперативний метод у земельному праві застосовують у галузі управліннявикористанням і охороною земель: визначення порядку реалізації функцій державногоуправління; ведення державного земельного кадастру; забезпечення земельногомоніторингу; здійснення землевпорядкування; визначення порядку проведення земельнихаукціонів і конкурсів; встановлення обмежень використання земель за цільовимпризначенням тощо.   Диспозитивний метод притаманний регулюванню стосунків власників земельнихділянок з приводу використання землі та самостійного господарювання на ній. Власникмає право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою у межах,встановлених законом. Учасники земельних відносин мають можливість у визначенихмежах регулювати свої стосунки.   У земельно - правовій літературі висловлена обгрунтована точка зору, відповідно до якоїіснують три основні різновиди диспозитивного методу регулювання земельних відносин —     рекомендаційний, санкціонований та делегований.   Рекомендаційний метод правового регулювання полягає у наданні можливостіальтернативної поведінки суб'єкта земельних відносин, коли суб'єкт має можливістьсамостійно вибрати спосіб своєї поведінки для досягнення поставленої мети. Так, устаттях 140—141 ЗК України серед підстав припинення прав на земельну ділянкупередбачено право добровільної відмови власника землі або землекористувача від правана земельну ділянку. Отже, власникові земельної ділянки та землекористувачеві надаєтьсяправо альтернативного вибору: або використовувати земельну ділянку за основнимцільовим призначенням, або відмовитися від неї у встановленому порядку.   Санкціонований метод полягає в тому, що рішення про реалізацію своїх земельнихповноважень суб'єкт земельних відносин приймає самостійно.   Делегований метод правового регулювання полягає в наданні прав і свобод суб'єктамземельних відносин щодо того чи іншого кола правомочностей. Прикладом делегованогометоду регулювання земельних відносин може бути ст. 11 ЗК України, згідно з якоюповноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks